Знецінення песо та купівельна спроможність
Минулого року вартість кубинського песо різко впала зі 170 песо до 270 песо по відношенню до долара на чорному ринку, що принесло значну користь тим, хто має долари і може дозволити собі товари, які все ще оцінюються в песо, наприклад паливо. Однак для кубинців, які покладаються виключно на песо, заправка звичайного бензобака коштує більше половини місячної мінімальної зарплати в 2100 песо.
Падіння песо посилилося після того, як у 2021 році кубинський уряд запровадив грошову реформу, усунувши складну подвійну валютну систему. Як наслідок, з’явилася нова біржа чорного ринку, що сприяло стрімкому зростанню цін на всьому острові. Ця ситуація є парадоксальною, оскільки Куба вже давно субсидує паливо та компенсує низькі зарплати державним працівникам безкоштовним охороною здоров’я, освітою та помірними цінами на комунальні послуги. Однак ці послуги також постраждали через економічну кризу, яку Куба пояснює постійним торговельним ембарго США часів холодної війни.
Потреби Куби в нафті та глобальна перспектива
Куба значною мірою залежить від імпорту сирої нафти, переважно з Мексики та Венесуели. Незважаючи на знижені ціни, кубинський бензин все ще дорожчий порівняно з такими країнами, як Іран, Лівія та Венесуела, які володіють значними запасами нафти.
Ядіра Каррікарт, кубинка, яка проживає в Італії, нещодавно відвідала свою родину в Гавані, була вражена низькою ціною на паливо, коли вона заправляла свій компактний орендований автомобіль. «З трьома євро я можу заповнити бак», — дивувалася вона. Аналітик Берт Хоффманн, експерт з Латинської Америки в Німецькому інституті глобальних і регіональних досліджень, наголошує на необхідності вирівнювання песо з доларом, щоб подолати зростаючу нерівність. Однак поточна тенденція вказує на протилежне.